Сьогодні, 12-го травня, виповнилося б 78 років від дня народження Миколи Васильовича Олексієнка – журналіста за фахом, поета за станом душі, «діда Колі» для багатьох учнів, студентів навчальних закладів Криворіжжя та Широківщини. Сьогодні ми з Тетяною Юріївною пригадували нашого давнього друга і розповідали про нього – енергійну, світлу та життєрадісну людину – учням 3-В класу. Микола Васильович постійно був у русі – проводив зустрічі в школах та дитсадках з юними читачами та шукав творчі таланти серед школярів (до речі, багато дітей після таких творчих зустрічей дійсно починали римувати, писати вірші), проводив презентації своїх книг у бібліотеках міста, записи на телекомпанії «Рудана», допомагав готувати до видання книги початкуючих авторів, зустрічався з трудівниками та пенсіонерами Дніпропетровської, Херсонської, Миколаївської та Кіровоградської областей. Микола Васильович – член Регіональної Спілки письменників України, Міжнародного співтовариства письменницьких спілок (з 2011 року), лауреат літературних премій імені Володимира Сосюри (2013 рік) та імені Павла Усенка (2014 рік, за збірку «Любите женщину»), лауреат багатьох літературних всеукраїнських та загальнонаціональних конкурсів, нагороджений великою кількістю дипломів та грамот. В його творчому доробку більше двадцяти п’яти книг, із них 12 книжок – дитячі, і майже всі ці книги маємо в бібліотеці гімназії (починаючи з поетичної збірки «Матіолове село» 1995 року видання до «Дитячої Біблії у віршах» 2022 року видання). Світла була людина – Микола Васильович Олексієнко, і тепер він житиме у наших спогадах. Кого зацікавив життєвий і творчий шлях нашого земляка-поета, запрошую до бібліотеки Криворізької гімназії №114.
 |
| Тетяна Юріївна читає власний вірш-посвяту Миколі Васильовичу Олексієнку: У ньому стільки доброї любові До Батьківщини, до життя і до людей! І він завжди, мов Прометей, готовий Підтримать вогник у серцях дітей. Спинятися - для нього це незвично, Бо боротьба - є сенс його життя, І з-під пера такі хороші вірші Дарує нам до самозабуття. Розкаже всім, бо сам це добре знає, Про що шепочуть зорі навесні, Про що співає соловейко в гаї, Які волошка бачить дивні сни... До нього тягнуться дорослі й діти, Бо щиро ділиться теплом своїм. Ви знаєте, у ньому стільки світа, Що добре кожному, хто поруч з ним. 09.10.2014 |
