Прочитала книгу англійської письменниці Енн Файн, як-то кажуть, на одному диханні. Правда, спочатку хотіла закинути - читала з метою визначити, чи можна школярам рекомендувати її і для якого віку. Вразило, як правдиво описує автор поведінку учнів із "важкого"4-В класу, як "непедагогічно" розмовляє вчитель з дітьми - тож не треба і наших учнів вчити цьому. А коли дізналася, що автор за цю книгу отримала Вайтбредську премію та медаль Корнегі, піднапряглася і продовжила читати далі. І зовсім не жалкую, а рада, що Дмитрик Ружевич прислав її нам! За умовами учнівського проекту учні класу повинні були три тижні доглядати за "борошняними немовлятами" - завжди носити з собою (вірніше, не залишати без нагляду), утримувати у чистоті та безпеці. І головний герой - Саймон Мартін - вперше замислюється, чому для виховання маляти потрібна повна сім'я, де подівся його батько, як це відповідально - мати дитину. Він став розуміти вчителів, що бажають учням лише добра, навіть, якщо і наказують відпрацюваннями. Книга без єдиного малюнка, а читається просто і змушує поміркувати.
Обов'язково порекомендую моїм старшокласникам цю книгу для читання!
Комментариев нет:
Отправить комментарий