"Як не перетворити світ на великий смітник"
(презентація книги Галини Ткачук "Книжка про сміття")
Ця книжка про те,
що ми виносимо з нашого помешкання у сміттєвих пакетах і викидаємо у бак. Або,
у найкращому разі, в кілька різних баків. Про те, що зустрічає нас, коли ми
приходимо на пікнік до лісу. Про те, що пропливає повз нас у річці або в морі.
І про те, що може заполонити всю нашу планету. Простіше кажучи, ця книжка про
сміття — таку дивовижну річ, яку дуже легко створити, але якої неймовірно важко
позбутися.
Накопичення
сміття – глобальна світова проблема, яка не оминула й Україну. На превеликий
жаль, більшість українців досі не знають, як правильно поводитися зі сміттям.
Про це свідчить сумна офіційна статистика.
Серед головних
причин, які цьому сприяють, – відсутність «сміттєвої» культури та
неусвідомлення своєї відповідальності перед планетою. Спожити продукт та
викинути упаковку від нього не на землю, а до сміттєвого контейнера, замало.
Треба ще сортувати сміття та менше його продукувати.
Українські «сміттєві» рекорди
Згідно з даними
МінРегіонБуду, на які посилається Галина Ткачук у своїй «Книжці про сміття»,
2017 року українці спільними зусиллями виробили 10 млн тонн сміття.
«Спробуймо
порахувати обсяг наших побутових відходів за 2017 рік у… слонах. Дорослий
саванний слон важить 6000 кг, тобто шість тонн. Тож десять мільйонів тонн
сміття, що їх ми «утворили» за минулий рік, – це приблизно 1 666 666
"сміттєвих слона"».
Держстат подає
трішки більшу цифру – 11 млн тонн сміття. Це означає, що 2017 року кожний
середньостатистичний українець «утворив» близько 265,3 кг побутових відходів.
Різниця між
даними МінРегіонБуду та Держстату несуттєва. Однак треба враховувати й те, що
будь-яка офіційна статистика – це так чи інакше приблизні цифри. Адже в Україні
існує велика кількість стихійних сміттєзвалищ. Скільки відходів щороку
потрапляє туди – невідомо.
Загалом на
сміттєвих полігонах України нині знаходиться близько 12,44 млрд тонн сміття. Це
катастрофічно велика цифра!
Що заважає нам її
зменшити?
По-перше,
байдужість до існування «сміттєвої» проблеми. Є люди, які вважають, що сміття –
це просто сміття, яке немає жодного значення. Хоча це не так.
«Сміття – це
щось, у чому немає жодної цінності й користі. Його просто позбуваються,
виносять із помешкання – і все, більше про нього не згадують.
Натомість відходи
– зовсім інша історія.
"Відходи",
– говорить Закон, – це будь-які речовини, матеріали та предмети, що утворилися
у процесі виробництва та споживання…».
Тобто будь-яке
сміття, яке створює людина у процесі життєдіяльності, можна легко перетворити
на побутові відходи. А їх, наприклад, – на книги або біогаз. Так використані
упаковки типу Tetra Pak або шкіри від овочів чи фруктів отримають нове
«корисне» життя. Але для цього сміття треба сумлінно сортувати.
«На початку
червня 2018 року з паперу, отриманого в результаті переробки такої упаковки
(Tetra Pak), було надруковано наклад дитячої книжки-енциклопедії «Подорож до
дивовижного світу тварин» Анни Клейборн і Брендана Кірні. Це перша книжка в
Україні, опублікована завдяки переробці упаковки Tetra Pak».
По-друге,
«сміттєва» проблема існує у нашій країні через брак спеціальних заводів та підприємств.
В Україні є тільки один сміттєспалювальний завод «Енергія», який знаходиться у
Києві. Упаковки типу Tetra Pak переробляє лише одне підприємство у Харківській
області. Заводів, які готові перетворювати відходи на біопаливо, теж небагато.
Однак це не означає, що від нас із вами нічого не залежить!
Що ми можемо зробити вже сьогодні?
· відмовитися від
поліетиленових пакетів (якщо у вас є пакет із пакетами, використовуйте всі
«кульочки» повторно; коли вони порвуться, здайте їх на переробку);
· ходити до
супермаркету або на ринок із еко-торбою, а не із пакетом;
· придбати
термогорнятко (пластикові кришечки та трубочки – зло злісне);
· сумлінно
сортувати сміття, кидаючи відходи у відповідні баки для роздільного збору;
· макулатуру,
пластик, батарейки, скло, неробочу побутову техніку, упаковки типу Tetra Pak
здавати у пункти потворної переробки (дещо можна помістити у баки для
роздільного збору);
· не накопичувати
вдома зайві речі: одяг, іграшки, книги, журнали тощо;
· долучитися до
флешмобу #підбери;
· придбати
«Книжку про сміття» та передати її далі.
Замість висновків
Читаючи соціально
важливу «Книжку про сміття», діти дізнаються, чому потрібно відмовитися
від фаст-фуду, як правильно сортувати побутові відходи, хто такі сміттєві люди,
що таке творча переробка відходів, територія розбитих вікон і т. д.
Усвідомлюючи
масштаби «сміттєвої» проблеми змалку, вони не сприйматимуть заклики сортувати
сміття як примус. Нині діти, а колись дорослі люди робитимуть це із чіткими
розумінням важливості й необхідності цієї справи.
Також
ознайомитися із цією книгою я б щиро радила і дорослим. Бо читати дитячі книги
не соромно, соромно не знати важливих речей і забруднювати планету!
