Вернісаж освідчень українській мові

 Висловлювання українських митців в інтерпритації щтучного інтелекта (інфографіка NotebookLM)

  «Мово рідна! Ти ж – як море – безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю.

Красо моя! В тобі мудрість віків, і пам’ять тисячоліть, і зойк матерів у годину лиху, і переможний гук лицарів у днину побідну, і пісня серця дівочого в коханні своїм, і крик новонародженого; в тобі, мово, неосяжна душа народу – його щирість і щедрість, радощі і печалі, його труд, і піт, і сміх, і безсмертя його.

Світлоносна! Ти завжди вабиш, чаруєш, кличеш на теплі й могутні хвилі свої… Єдина печаль переймає, що не вистачить життя, аби переплисти твій мовний океан. Бо ти є Вічність. Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого.

Тож такою і будь вічно, мово рідна!» Сергій Плачинда

" Не цурайтесь мови, люди,

Рідного джерельця,

Хай вона струмочком буде,

Хай дійде до серця.

Хай вона в піснях лунає

Кожен день і в свято.

Соловейком хай співає

В українській хаті.

Бо ж вона така багата,

Українська мова,

Неповторна і крилата

І така чудова…

Не цурайтесь, люди, мови,

Не цурайтесь роду.

Як зачахне рідне слово –

Не буде народу."

      Надія Красоткіна